Дорогами матінки-Волині

Де ще знайти таку красу,
Як в казці намальовану,
Як нерозплетену косу,
До серця причаровану.

 (із пісні «Волинь моя»)

 Древня Волинська земля згадується в Іпатіївському літописі 981 року та в «Повісті минулих літ», де зазначається, що князь Володимир Великий заклав місто неподалік від давнього городища Велинь й назвав його Володимиром. У ХІІ столітті цей край був відомий як Галицько-Волинське князівство, а в ХVІ столітті Волинь входила до могутньої Речі Посполитої… Здається, що без пізнання Волині, неможливо доторкнутися до минулого нашої Батьківщини …
 Утворена у 1939 році Волинська область на сході межує з Рівненським, а на півдні – із Львівським регіонами. Крім того, її територією проходить державний кордон протяжністю 395 км із Білоруссю та Польщею, із останньою понад десять століть тісно переплетене як спільне минуле, так і сучасність.
 Волинський край дав світові багато відомих у культурних та наукових колах імен, у тому числі й польських. Серед них – видатний діяч національно-визвольного руху, керівник повстання Тадеуш Костюшко (1746–1817 рр.), предки якого були українцями. Та найперша постать, яка постає в пам’яті при згадці цього краю, – геніальна поетеса та письменниця Леся Українка.
Є чим помилуватися в цьому зеленокосому, блакитноокому чарівному краю. Безліч старовинних архітектурних пам’яток приваблюють сюди тих, хто небайдужий до історичного минулого України. До того ж, в останні  роки активно розвивається й туристична інфраструктура. На берегах знаменитого Світязя чи Шацьких озер прагнуть відпочити тисячі прихильників краси з різних куточків Європи. Саме тому дорожники регіону повсякденно дбають про те, щоб на Волинській землі було більше якісних автошляхів.

Визначаючи стратегію розвитку автодоріг краю

Сучасна мережа доріг загального користування Волинської області складає 6203,8 км, із яких державного значення – 752,9 км та місцевого – 5450,9 км. Тверде покриття мають 5749,5 км доріг, а це 92,7%. Крім того, дорожники регіону постійно дбають про належний стан 389 мостів та шляхопроводів загальною довжиною 8261 п. м, адже багато з них розміщуються на таких стратегічних трасах, як: Київ – Ковель – Ягодин та Доманове – Ковель – Чернівці – Тереблече, які співпадають із міжнародним транспортним коридором Балтійське море – Чорне море. Не менш важливими для області та України в цілому є національні магістралі Львів – Радехів – Луцьк, Устилуг – Луцьк – Рівне та багато інших. Про їх належний стан, забезпечення безпеки руху та комфортних умов проїзду турбується Служба автомобільних доріг у Волинській області, яка є замовником усього комплексу дорожніх робіт.
Очолює Службу автомобільних доріг у Волинській області молодий та висококваліфікований професіонал-дорожник Ігор Галащук.
Усі без винятку дорожники області вірять, що новий керівник виведе регіон на лідируючі позиції в галузі. Звісно, завдання не з легких, але це під силу зробити спільними зусиллями команді фахівців Ігоря Галащука – Михайлу Кінаху, Анатолію Посполітаку, Юрію Ришкевичу, Ншану Антоняну, які мають за плечима неоціненні знання та досвід будівництва, реконструкції та утримання автодоріг. «Із призначенням мене на посаду начальника Служби автомобільних доріг у Волинській області, – зазначає Ігор Богданович, – ми спільно із заступниками та керівництвом Волинського облавтодора взялися за вирішення проблемних питань, які, на жаль, мали місце в нашій області. По-перше, це стосувалося дороги Київ – Ковель – Ягодин, деякі ділянки якої не реконструйовувалися багато років. Дві нещодавно здані в експлуатацію, ще чотири – в роботі. По-друге, за дорученням Президента України і Кабінету Міністрів України займаємося сільськими дорогами, ремонтуємо автомобільну дорогу від М 19 Сераховичі – Грабове – Заріччя на ділянці під’їзду до монастиря в с. Мильці, приводимо до належного стану шляхи, що ведуть до зон відпочинку, зокрема до Шацьких озер. Отже, роботи вистачає, але ми сповнені ентузіазму і наснаги долати сьогоденні труднощі».
Окрім реконструкції та ремонту волинських доріг, дорожники краю паралельно займаються підготовкою до зими, адже вони ще пам’ятають не зовсім приємні «сюрпризи» минулого холодного сезону. Як розповів Ігор Галащук, техніки недостатньо, але та, яка є в наявності, готова до експлуатації. Заготівля протиожеледних матеріалів іде відповідно до плану-графіку. Також створюються всі побутові умови для обігріву людей.
Роботи додають і специфічні ґрунти, на які багата Волинська область, а тому велику увагу лабораторія Служби автомобільних доріг у Волинській області приділяє якості вхідних матеріалів, надаючи при цьому практичну допомогу підрядникам. «Щоб не виникало ніяких проблемних ситуацій, – зауважує начальник лабораторії Марія Гаць, – ми постійно на варті контролю як щебенево-піщаних сумішей, так і чорного щебеню, уважно стежимо і за приготуванням асфальтобетонних сумішей. Від якості  матеріалів безпосередньо залежить ефективність і результат  будівельних робіт».

Ігор Галащук, начальник Служби автомобільних доріг у Волинській області

Безумовно, кожна галузь нашої країни багата відданими своїй справі професіоналами. Не виняток і дорожня сфера, у яку більшість людей приходять працювати за покликом серця. Так вчинив і Заслужений будівельник України Ігор Галащук, який 19 років присвятив розбудові української мережі доріг.

Народився він у 1967 році в місті Калуш Івано-Франківської області. У 1991 році закінчив Кіровоградський інститут сільськогосподарського машинобудування за спеціальністю «Будівельні, шляхові машини та устаткування», а у 2003-му – Харківський національний автомобільно-дорожній університет, здобувши кваліфікацію магістра з будівництва. За 19 років роботи Ігор Богданович поступово пройшов усі сходинки до посади начальника Служби автомобільних доріг у Волинській області. Працював і механіком, і головним механіком, і головним інженером Світловодської районної шляхової ремонтно-будівельної дільниці Кіровоградського облавтодору, обіймав посаду заступника генерального директора з експлуатаційного утримання доріг Кіровоградського обласного об’єднання державних дорожніх підприємств, був заступником директора з експлуатаційного утримання доріг ДП «Кіровоградський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та першим заступником начальника Служби автомобільних доріг у Кіровоградській області. Це людина, яка і на посаді керівника, і взагалі в житті завжди намагається бути справедливою до людей, вимогливою до себе та колективу, до кожного ставитися з розумінням. Тільки три місяці тому Ігоря Галащука було призначено начальником Служби автомобільних доріг у Волинській області, де він уже встиг оцінити високий професіоналізм дорожників регіону, їх патріотичне ставлення до проблем галузі, уміння знаходити достойний вихід у найскрутніших ситуаціях. Він упевнений, що спільними зусиллями їм вдасться зайняти міцні лідируючи позиції за темпами будівництва та реконструкції доріг і мостів краю, застосовуючи прогресивні технології та переймаючи позитивний досвід сусідніх країн.  З нагоди професійного свята – Дня дорожника – начальник Служби автомобільних доріг у Волинській області Ігор Галащук побажав багатотисячному колективу дорожників України стійкості духу, добробуту в родинах, наснаги в роботі та міцного здоров’я!

Почесне право називатися дорожниками виборюємо працею

Справжнім надбанням ДП «Волинський облавтодор» є його невтомний колектив, який налічує 1188 чоловік, із яких більше 10 найсумлінніших працівників підприємства нагороджені відзнакою «Почесний дорожник».
У цьому році за 9 місяців працівниками 15-ти філій ДП «Волинський облавтодор» було виконано ремонтно-будівельних робіт за прямими договорами для Служби автомобільних доріг у Волинській області на суму 95 101,1 тис. грн, власними силами – на 94 612,2 тис. грн. Зокрема, відремонтовано 34 км тонкошарового покриття, із яких 1,6 км на дорогах державного значення і 32,4 км – місцевого, нанесено розмітку на 1656,3 км.
Відповідальну місію очолювати таку велику дорожню сім’ю свого часу несли справжні майстри своєї справи: Заслужений будівельник України Леонід Тимощук, який на посаді директора перебував із 1987 до 2007 року, та Заслужений будівельник України Петро Жайворонок. З дорожньою галуззю він пов’язаний уже 36 років поспіль, понад 20 років виконує обов’язки головного інженера облавтодору і дякує долі, що потрапив на автомобільно-дорожній факультет та має змогу працювати в колективі людей, які роблять благородну й потрібну кожному справу.           
 У 2008 році посаду керівника ДП «Волинський облавтодор» обійняв Ігор Павлів. Закінчивши Львівський політехнічний інститут у 1984 році, почав працювати старшим інженером Маневицької райШРБД, згодом обіймав посади майстра, виконроба Луцького ШРБУ № 95, був також майстром і старшим виконробом у ДЕД № 868 Упрдору № 10 та начальником філії «Луцька ДЕД».
З великою повагою згадує Ігор Володимирович своїх попередників, дякує їм за натхненну працю та перлини мудрості, які лишили вони своїм наступникам. Справді, є від кого молодому поколінню дорожників Волині переймати досвід роботи, адже понад 30% працюючих у галузі мають стаж роботи від 15 і більше років.
 Справжніми старійшинами дорожнього роду по праву вважаються Анатолій Шванц, начальник філії «Рожищенський автодор», Микола Захарчук, машиніст навантажувача філії «Луцький райавтодор», Борис Янюк, водій автомобіля філії «Горохівський автодор», Віталій Сардачук, водій автомобіля філії «Луцька ДЕД», які працюють на теренах українських доріг більше 40 років. Трохи менше – 37 років – спрямовують свої зусилля для розвитку дорожньої мережі Почесний дорожник Василь Зімич, начальник філії «Любешівський автодор», Ростислав Моклиця, токар філії «Луцький райавтодор», Віталій Ношкалюк, виконроб цієї ж філії, Володимир Супрунюк, машиніст навантажувача «Ковельської ДЕД», Володимир Кушнірук, машиніст автогрейдера «Луцької ДЕД», Петро Маркевич, машиніст навантажувача філії «Старовижівський автодор».
 І це лише короткий перелік тих, хто заслуговує, щоб їхні імена і заслуги стали надбанням громадськості. Ніхто з волинських шляховиків не втрачає оптимізму, виконуючи поточні завдання тими ресурсами, які є в наявності. Активно здійснюється підготовка до зими, заготовляються протиожеледні матеріали, ремонтуються машини, адже останнє оновлення парку техніки було у 2007 році, коли придбали нові грейдери, КрАЗи, навантажувачі, екскаватори. «Є певні проблеми з підготовкою до зими, зокрема із заготівлею піску, – зазначає Ігор Павлів. – Незважаючи на те, що на півночі Волинської області його досить багато, виникає ряд перешкод при оформленні відповідних ліцензій. На щастя, маємо підтримку обласного керівництва. Зокрема, зараз ведеться робота по відведенню земельних ділянок для звичайних ґрунтових кар’єрів. Також заготовляємо сіль, маємо для цього три солесклади (два – у Ковелі й один – у Маневичах). У цьому році плануємо побудувати ще один у Луцькому районі».
 Не забуває Волинський облавтодор і про благодійність. За участю  профспілкової організації воно допомагає одному з класів Володимир-Волинської школи-інтернату, дітям-сиротам Головнянської спеціальної школи-інтернату, вручає цінні подарунки багатодітним сім’ям своїх працівників, яких в облавтодорі нараховується 44. Наприклад, Петро Черняк (філія «Любомльський автодор») має десятеро дітей, Юрій Шамура («Маневицька ДЕД») – восьмеро, Олег Лавренчук («Луцька ДЕД») – п’ятеро, а ще п’ять сімей виховують по четверо дітей і багато хто – по троє. Відповідно у філіях облавтодору працюють цілі сім’ї дорожників. Так, у Ковельській ДЕД – династія Ятчуків (батько, син, дід, прадід, прапрадід), у Володимир-Волинському автодорі – родина Войтичуків (батько, двоє синів і дружина).      
Та як відомо, щоб добре працювати, потрібно вміти й відпочивати, а тому дорожники області в теплу пору року часто приїздять в урочище Гряда, адже саме там, на березі мальовничого Світязя, розташована відомча база відпочинку, де можна не лише оздоровитися, а й відволіктися від робочих буднів під час різноманітних спортивних змагань, художньо-самодіяльних та інших конкурсів.     

Ігор Павлів, директор ДП «Волинський облавтодор»

За час роботи в дорожній галузі Ігор Володимирович збудував близько 150 км нових доріг. «Цікаво було працювати, – згадує директор облавтодору, – весь необхідний комплекс робіт доводилося здійснювати власними зусиллями, починаючи від розбивки траси під будівництво, планування мостів і штучних споруд, закінчуючи переносом ліній зв’язку та електропередач. Зауважу, що в середині 80-х років ми своєю дільницею освоювали стільки матеріалів, як нині облавтодор в цілому, а це близько 90 тис. кубів. Будували тоді по 20 км доріг за рік лише однією нашою дільницею». Можливо, саме в таких напружених і наповнених завданнями умовах загартувався твердий характер Ігоря Павліва, сформувався чудовий господарський хист, уміння організувати виробництво таким чином, щоб навіть у скрутні кризові часи триматися на гідних позиціях, бути відданим своїй справі фахівцем та мудрим керівником.
 Відповідаючи на запитання, чому обрав дорожню галузь, Ігор Володимирович розповів: «Народившись у с. Нараїв Бережанського району Тернопільської області, я ще в дитинстві пообіцяв батькам, що збудую дорогу до рідного села, та мені судилося розвивати дорожню мережу Волинської області, про що ні на мить не шкодую».

Луцький райавтодор професійно будує, ремонтує та утримує

Небагато в Україні таких дорожніх організацій, які можуть на високому рівні й будувати, і реконструювати не лише свої дороги, а й сусідні. Серед таких «силачів» – філія «Луцький райавтодор», яка до 2007 року називалася Луцьким дорожнім комплексом, а він, у свою чергу, був створений у 2002 році на базі трьох підприємств: ШРБУ-95, Луцького райавтодору та УВТК Волинського облавтодору.
Сьогодні Луцький райавтодор виконує левову частку робіт ДП «Волинський облавтодор», а це переважно нове будівництво, капітальний та поточний ремонти доріг і, звичайно, ж експлуатаційне утримання дорожньої мережі. За 9 місяців поточного року філія поповнила власний бюджет більше ніж на 13 млн грн. «Це стало можливим завдяки двом, хоч і не новим, асфальтобетонним заводам, які здатні випускати до 800 т асфальтобетону за день, – пояснює заступник начальника філії «Луцький райавтодор» Микола Куліш. – Крім того, ми нещодавно зробили установку для модифікації бітуму. Взагалі у своїй роботі намагаємось синтезувати як досвід закордонних спеціалістів, так і вітчизняних. Наприклад, під час будівництва дорожнього одягу об’їзної дороги навколо Луцька вкладали геотекстиль та сітки з цього матеріалу під верхні шари. Застосовуємо також різноманітні модифікатори бітуму, зокрема Wetfix та УДОМ-3, які найкраще себе зарекомендували, хоча використовували в роботі й катіонний жир та Бутонал».
Не слід забувати, що за великими здобутками завжди стоїть досвід професіоналів та невтомна праця знавців своєї справи, між якими повинна бути злагодженість у роботі й хороші стосунки. Керівництву під час реорганізації вдалося згуртувати три різні колективи в одну сильну команду. Багато хто з дорожників працює на підприємстві понад 30 років, є навіть цілі династії, зокрема родина Касянчуків, де батько – машиніст навантажувача, а син – майстер, Мельничуків (батько – машиніст котка, син – дорожній робітник), а також Захарчуків, Чикорів, Кулішів, Гейлів.
«Працівники райавтодору – це велика дружна сім’я, – зазначає головний інженер філії Роман Макаруха. – Ми обслуговуємо 345 км доріг у Луцькому районі й сьогодні маємо чимало роботи. Крім того, сторонні замовлення дозволяють нам купувати матеріали, ремонтувати свої побутові приміщення, майстерні, АБЗ».
Нещодавно найдосвідченіші працівники райавтодору лише за два місяці поточно відремонтували 45-кілометровий відрізок автомобільної дороги Т 03-04. Було переведено 28,7 км білощебеневого покриття та 7,2 км бруківки в асфальтобетон, розширено проїжджу частину до 6 м, поновлено існуючий чорнощебеневий шар, на якому влаштовано 9,5 км нового дорожнього одягу. Щодня з АБЗ філії на об’єкт поставлялося понад 350 т асфальту.

Відповідальні за державні дороги навколо Луцька
 
 Комфортна та безпечна їзда, нанесена свіжа розмітка, забезпечення освітлення та порядку в смузі відводу всіх державних доріг навколо Луцька – заслуга працівників філії «Луцька ДЕД». Очолює колектив, який складається зі 180 чоловік, потомствений дорожник Микола Настін, який незважаючи на свій молодий вік, пройшов трудовий шлях дорожнього робітника, виконроба, майстра та головного інженера.
 За словами Миколи Миколайовича, раніше Луцька ДЕД займалася невеликим будівництвом, але через відсутність необхідного сучасного обладнання для виконання такого виду робіт зараз переважно утримує дороги в належному стані. Для цього намагається впроваджувати новітні технології, зокрема, ямковий ремонт на дорозі Доманове – Ковель – Чернівці – Тереблече здійснювався машиною УЯР. Поновлюється й парк техніки: було закуплено нові КрАЗи, грейдери. Сьогодні найбільшою мрією залишається придбання сучасного асфальтоукладача та кількох нових котків.
«Звісно, конкурувати з комерційними підприємства в оплаті праці ми не можемо, – розповідає начальник філії, – але у своїй роботі дотримуємося одного незмінного принципу: людяне ставлення до кожного працівника та повага до ветеранів галузі, адже вони є джерелом мудрості й неоціненного досвіду».
Дійсно, золотий фонд дільниці складають його спеціалісти, життя яких міцно пов’язане з дорожньою галуззю. Таким є Йосип Іванович Харук – машиніст мотокотка, який пропрацював тут 46 років! Щоправда, останнім часом збільшився й відсоток молоді на підприємстві, які закінчили НТУ чи ХНАДУ. Крім того, налічується більше восьми династій дорожників, наприклад Ярмолюки, де батько В’ячеслав Дем’янович – електрик, а син Ігор – водій; Романюки, де мати Тетяна Антонівна – бухгалтер, а син Тарас – дорожній робітник; брати Лавренчуки Андрій (водій) та Олег (тракторист), Романюки (батько Павло Анатолійович – машиніст екскаватора та син Сергій – дорожній робітник), Стасюки (батько Руслан Семенович і син Андрій – водії), Янюки (батько – машиніст автогрейдера, син – дорожній робітник), Леонтій В’ячеславович Дорош – механік, а син Андрій – слюсар, а також подружжя Павлюків.
Філія «Луцька ДЕД» має п’ять ДРП, які за 9 місяців поточного року  виконали робіт на суму 18 258,5 тис. грн, у тому числі по поточному ремонту – на 4 361,2 тис. грн, а по експлуатаційному утриманню – на 13 600,3 тис. грн на таких дорогах, як Доманове – Ковель – Чернівці – Тереблече, Устилуг – Луцьк – Рівне, Львів – Радехів – Луцьк, Луцьк – Ківерці – Маневичі – Любешів – Дольськ, під’їзд до м. Луцьк, загальна протяжність яких становить 204,6 км.

Наша гордість – колектив

 Філія «Ковельська ДЕД», яка займається обслуговуванням ділянок доріг М 19 Доманове – Ковель – Чернівці – Тереблече та М 07 Київ – Ковель – Ягодин протяжністю 192,6 км, із яких до І категорії належать 23,4 км, була створена ще в 1944 році. Тоді вона мала назву Дорожньо-експлуатаційне управління, але до того, як стала ДЕД, пережила кілька реорганізацій. Управлінню було надано приміщення колишнього шпиталю, яке сьогодні хоч і докорінно змінилося після капітального ремонту, але зберегло своє оригінальне оформлення.
В архіві ДЕД і досі зберігається перший наказ про його створення. «Цікавою була тоді система заохочення й покарання працівників, – зазначає начальник філії Володимир Мельник. – Наприклад, за продуктивну працю видавалися цигарки, а за припинення робочого процесу на 15 хв. навіть притягувалися до суду».
Незважаючи на численні реорганізації підприємства та скрутні кризові часи, коли не було змоги виплачувати по кілька місяців заробітну плату, колектив у своїй більшості зберігся. «Серед дорожньо-експлуатаційних дільниць в області у нас найвища зарплатня, – з гордістю зауважує Володимир Сидорович. – Щоб утримати людей, робимо все можливе. Цінуємо кожного, адже навіть дорожній робітник повинен пропрацювати хоча б два роки, аби стати справжнім фахівцем, який володіє всіма деталями цієї складної і важкої професії. Відповідно дбаємо про забезпечення належних побутових умов для всіх працівників. За останні два роки збудували новий дорожньо-ремонтний пункт у Ратному, а в Любомлі повністю відновили існуючий ДРП за сучасними параметрами, щоб люди мали змогу відпочити, обігрітися, особливо в зимовий період. Інакше й бути не може, наші ДРП – це візитівка області, оскільки в Ратному знаходиться в’їзд із Білорусі, а в Любомлі – із Польщі».
За словами головного інженера дільниці Зіновія Мисюка, дороги М 07 і М 19 з’єднують Україну з Польщею і Білоруссю та пролягають транспортним коридором Балтійське море – Чорне море, тобто майже сотня працівників Ковельської ДЕД, обслуговуючи два міжнародні переходи в Ягодині й Доманове, несе подвійну відповідальність, а це завдання для справжніх спеціалістів. Такими є Микола Кашик та династії Ятчуків, найстарший представник яких у дорожній галузі з 30-х років ХХ ст., а також Шашкевичів, Соловйових, Гринкевичів.
Для продуктивної праці та якісного виконання своїх обов’язків у 2007–2008 роках в арсеналі філії з’явилися нові КДМ, машини для транспортування людей, автогрейдери. Володимир Мельник розповів і про підготовку до зими: «Нещодавно отримали три солерозподілювачі, крім того, маємо два власні солесклади. Для боротьби з ожеледицею використовуємо чисті хлориди, а це вимагає більше солі, ніж для піщано-соляної суміші. Щоправда, солі заготовлено поки що мало. За наявності фінансування відразу почнемо її закуповувати, а також паливно-мастильні матеріали, зимову гуму та акумулятори».

Багато роботи – на радість

Філія «Старовижівський автодор» створена 28 серпня 2006 року на базі  Старовижівської дільниці, яка мала до цього понад сорокарічну історію. До складу нового підприємства увійшла також Ратнівська дорожня дільниця. Очолив філію головний механік Волинського облавтодору Микола Янчук, який має великий досвід роботи у дорожній галузі і знає свою справу на відмінно.
Роботи автодору завжди вистачає, адже його працівники обслуговують два райони: Старовижівський та Ратнівський, а це 758,5 км доріг місцевого значення. Матеріально-технічна база підприємства дає можливість якісно утримувати дорожню мережу. За 9 місяців 2010 року загальний обсяг робіт склав 6 260808 грн.
 Що стосується дорожньої техніки, її парк потребує оновлення, адже останнім придбанням три роки тому був грейдер. Усі інші машини й механізми значно старіші, відповідно вимагають постійного ремонту.
«Колектив нашої філії, який сформувався на період її створення, майже не змінився з того часу, його чисельність на сьогодні становить 57 чоловік. За необхідністю, залучаємо людей додатково, – розповідає Микола Янчук. Зважаючи на великий кілометраж, роботи в працівників дуже багато, але вони завжди підтримують дороги у належному стані. Для проведення ямкового ремонту філія забезпечена всім необхідним, так що ямковість ліквідовується своєчасно та максимально якісно.
  У 2006 році ми набрали багато молоді й дуже задоволені її старанним ставленням до роботи. Два роки тому до нас прийшов молодий спеціаліст, якому ми допомагали здобути фахову освіту, і зараз бачимо його повну віддачу. На сьогодні середня зарплатня у філії становить 2600 грн, і ми робимо все можливе, щоб своєчасно її виплачувати. У скрутні часи нам дуже допомагає тісна та плідна співпраця з місцевою владою. Із початку року Управління промисловості облдержадміністрації перерахувало нам більше мільйона гривень. Загалом по комунальним замовленням до кінця року плануємо виконати робіт на 1,7 млн грн».
Сьогодні головний об’єкт підприємства – це дорога М 19 Сераховичі – Грабове – Заріччя протяжністю 9,5 км до Милецького Свято-Миколаївського чоловічого монастиря, який є однією з найвідоміших пам’яток архітектури регіону. Він був заснований ще у 1542 році князем Сангушком. Обитель пережила складну долю. За радянських часів там навіть був психоневрологічний будинок-інтернат для людей похилого віку. У 1993 році почалося відродження святині. Сьогодні все більше й більше віруючих з України, Білорусі та Польщі прагнуть побувати в цих святих місцях, тому будівництво дороги до нього є надзвичайно важливим.
Працівники Старовижівського автодору повним ходом готуються до нових зимових буднів. Уже заготовлено весь обсяг необхідних матеріалів.
Звичайно, успіхи підприємства були б неможливими без злагодженого й високопрофесійного колективу дорожників, у складі якого багато фахівців, що мають більш ніж тридцятирічний  досвід роботи. Серед них грейдеристи Валерій Олексієнко, Микола Оліферук, водій Микола Романчик, а машиніст навантажувача Петро Маркевич нещодавно відсвяткував своє 60-річчя. Керівник філії також відзначив братів Мартищуків: дорожнього робітника Олександра та інженера з охорони праці Павла. Із представниць чарівної статі найдовше працює інженер Любов Борисюк.
Для співробітників філії створені умови й для відпочинку. Так, набиратися сил для нових справ вони можуть на власній базі, розміщеній на озері Пісочне, адже Північ Волині – це чудова земля з неповторними озерами, де вода вабить чистотою та кришталевою прозорістю, а навколо височіють стрункі красуні-сосни.
Щороку напередодні Дня будівельника традиційно на базі відпочинку влаштовуються спортивні змагання серед працівників ДП «Волинський облавтодор». Цього року спартакіада була ювілейною, двадцятою, а отже, особливо урочистою. Участь у змаганнях не тільки стимулює дух до перемогм та нових звершень, а ще й зміцнює дружні стосунки серед дорожників. Крім того, ця подія подарувала волинянам не лише призи та кубки, а дала можливість кільком молодим парам створити нові щасливі родини.
Шлях становлення та розвитку ніколи не буває легким. Для боротьби з повсякденними труднощами потрібні мудрість, витривалість, бажання бути кращими і першими. Безперечно, такими професіоналами багата кожна галузь України, у тому числі й дорожня, фахівці якої, незважаючи ні на що, плідно  працюють, щоб кожному з нас було зручно й просто діставатися до своїх домівок, місць роботи та відпочинку. Наша країна багата безліччю мальовничих місць, і блакитноока Волинь – одна з них. Дорожники цього озерного краю не покладають рук ні на мить, а тому мають розвинену сучасну транспортну мережу.