#5 2014 | Фундатори дорожньої галузі України |
![]() |
Фундатори дорожньої галузі України Становлення і розвиток дорожньої галузі нашої країни було б неможливе без величезного внеску справжніх фундаторів – людей, які присвятили своє життя обраній раз і назавжди професії. Починаючи з 2010 року, наш журнал у рубриці «Історія» розповідає про життєвий та професійний шлях визначних особистостей галузі. Сьогодні з нагоди Дня автомобіліста і дорожника ми зробили короткий огляд опублікованих матеріалів, присвячених легендарним дорожникам Микола Павлович Шульгін Справедливо, що наш історичний дайджест розпочинається з першого Міністра Міністерства будівництва й експлуатації автомобільних доріг УРСР, лауреата Державної премії Української РСР у галузі науки і техніки, активного громадського діяча Миколи Павловича Шульгіна. Він став легендою не лише для дорожників, а й для науковців. А ще його називають великим організатором будівництва автомобільних доріг в Україні. На своєму життєвому шляху Миколі Павловичу довелося подолати чимало випробувань, але він постійно вчився, набував досвіду, а потім щедро ділився ним з молодими спеціалістами. Народився Микола Шульгін 19 грудня 1915 року в м. Санкт-Петербург у багатодітній родині. У 1917-му сім’я Шульгіних переїхала до м. Донецьк (тоді – Юзівка, а згодом – Сталіно)… Узагалі Микола Шульгін отримав багато нагород. Особливим його науковим досягненням є створення та впровадження машин для відновлення асфальтобетонних покриттів – термопрофілювальників. За це йому присвоєне звання лауреата Державної премії Української РСР у галузі науки і техніки. Відвідуючи Японію, Польщу, Чехословаччину, Англію та інші країни, Микола Павлович звідусіль привозив відомості про нові розробки, конструкції, техніку, технології, намагаючись їх впровадити в Україні. Завдяки йому багато проектів отримали «зелене світло», адже він постійно прагнув полегшити працю дорожників. Сьогодні його ім’я носить Державний дорожній науково дослідний інститут, у музеї якого зберігаються відзнаки, нагороди, дипломи Миколи Шульгіна. Та найголовніше – це світла пам’ять у серцях людей та добрі справи, залишені нащадкам. Віктор Тимофійович Гуц Наступником Миколи Павловича Шульгіна була людина, яка завжди керувалася гаслом «Дорога – це життя». Віктор Тимофійович Гуц – видатна особистість, умілий керівник дорожньої галузі, якого глибоко поважали, цінували, любили, а його талантом організатора захоплювалися. Він будував дороги не лише в Україні, а й у Білорусі, Сибіру, Вірменії… Завдяки титанічним зусиллям Віктора Тимофійовича Харківський облдорбуд був одним із кращих в Україні, а також у числі перших за кількістю й темпами якісного будівництва доріг до сільських населених пунктів. Упродовж десяти років роботи в Харкові довелося подолати не одну перепону чи ускладнення, виконати сотні важливих пріоритетних завдань, здобути весь необхідний обсяг знань, який потрібен для керівника вищого рангу… У 1994 році Віктор Гуц очолив Українську державну корпорацію з будівництва, ремонту й утримання автомобільних доріг «Укравтодор», де працював до останніх днів свого життя, до 1997 року. Будучи кандидатом технічних наук, у 1995 році захистив докторську дисертацію на тему «Основні напрямки розвитку дорожнього господарства України в умовах переходу до ринкової економіки». Євген Оскарович Патон Про видатного українського академіка, фахівця електрозварювання і мостобудування, а головне, засновника всесвітньо відомого Інституту електрозварювання й творця одного з найбільших мостів у Києві, знає чи не кожен житель нашої країни. За своє 83-річне життя Євген Оскарович спроектував більше сотні залізних мостів: як пішохідних, так і шосейних. Останньою із них була славетна столична споруда, відкрита у 1953 році та згодом названа на його честь. Євген Патон сформулював принципи розрахунку й побудови клепаних мостів, проте в 30-х роках минулого століття в СРСР почалася епоха масової індустріалізації. Технологія з’єднання заклепками застаріла, час вимагав нових технологій. І 60-річний Євген Патон почав вивчати новий метод електродугового зварювання. Цікаво, що за життя Євгена Оскаровича міст Патона називався просто Київський міський, об’єднуючи не лише два береги великої ріки, а й два поняття, які раніше вважалися несумісними, – мостобудування та зварювання... (Повну версію статті читайте в №5, 2014 журналу «Дорожня галузь України») |
![]() |
![]() |