За розрахунками науковців, більшість українських автодоріг були побудовані під розрахункові навантаження на вісь 6 тонн та загальну вагу транспортного засобу не більш ніж 24 тонни. Тим часом на наших автошляхах можна побачити п’ятдесяти- і навіть шестидесятитонники. Збитки, яких завдають дорогам вантажівки з понаднормовою вагою, у масштабах країни становлять більш ніж 2 млрд на рік. Упродовж майже 20 років вагу великовагового транспорту в Україні ніхто не контролював. Нині, як запевняють в Уряді, держава нарешті повертає собі контроль над дорогами. З 1 червня введено денне обмеження руху транспортних засобів фактичною масою понад 24 тонни і навантаженням на вісь більш ніж 7 тонн при підвищенні температури повітря понад 28 ⁰С. На дорогах встановлюються стаціонарні та мобільні пункти габаритно-вагового контролю. Ми ж вирішили з’ясувати, наскільки результативним є такий контроль та які проблеми доводиться долати відповідальним службам, щоб вберегти дороги від повного руйнування у літню спеку 

Розподіл відповідальності

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів в Україні здійснюється відповідно до Законів «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» та постанови Кабінету Міністрів від 27 червня 2007 року № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування». Нормативними документами передбачено перевезення вантажів із загальною масою (разом з масою транспортного засобу) не більше 40 тонн, для контейнеровозів – 44 тонни, а на окремих маршрутах – до 46 тонн. Влітку, коли спека топить асфальт і старі та навіть щойно відремонтовані дороги стають фактично беззахисними, допустима вага автотранспорту опускається до критичних 24 тонн.

Контролювати вагові та габаритні показники вантажівок у спеціально відведених місцях на автомобільних дорогах загального користування покликана Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), її територіальні органи та відповідні підрозділи МВС. Місця дислокації пунктів габаритно-вагового контролю також щомісячно визначає Укртрансбезпека з урахуванням інтенсивності дорожнього руху основними маршрутами.

(Повну версію статті читайте в №4, 2017 журналу «Дорожня галузь України»)