Професія у спадок

Батьки намагаються передати дітям найкраще, що змогли накопичити за своє життя, зокрема досвід, знання, навички. Іноді молоді люди на порозі самостійного життя навіть переймають професію найрідніших людей. Талановитий дорожник, почесний ветеран галузі, колишній начальник ДЕУ-686 Петро Олексійович Гриб пишається тим, що він є гідним продовжувачем справи свого батька, хоча й міг свого часу стати професійним журналістом чи відомим поетом. Він і нині пише чудові вірші, які читає рідним та друзям

Мала Батьківщина – Медвинська республіка

Медвин… На перший погляд це звичайне українське село, хоча і одне з найбільших на Київщині. З чепурними хатами, ошатними подвір’ями та безмежними полями навколо. Але місцеві географічні назви свідчать про інше. Річка Хоробра, козацький курган Тотоха, Свята гора, Мирський ставок і Ковтунів ліс. Виникає відчуття причетності цієї місцевості до епохальних історичних подій. А неподалік за горбком – козацька Лисянка, трохи далі Моринці, Шевченкове…

Саме у Медвині – невимовно мальовничому селі з багатою історією – і народився 5 березня 1941 року Петро Олексійович Гриб, дорожник у другому поколінні, поет, людина з великою душею і добрим серцем. Невдовзі після його народження Україною прокотилася війна. Окупація, голод, розруха. А в родині п’ятеро дітей. У селі, щоб не померти від голоду, під час війни та у післявоєнні роки їли жолуді, сушені яблука, груші. Адже лісів і садів навкруги дуже багато.

Петро Олексійович пишається своєю малою батьківщиною, адже люди тут особливі – вони черпають силу від землі. Зовсім неподалік від Медвина знаходиться гора Тотоха. Як кажуть самі мешканці, «це там, де церква в землю зайшла». Нині гора стала центром паломництва людей з усього світу, адже це місце сили з надпотужною енергетикою. Маленький Петро виріс на цих безкраїх полях. Також ще змалечку він неодноразово чув від старших розповіді про те, що Медвин у громадянську війну став центром цілої республіки і майже добу героїчно стримував наступ Червоної армії. Після його захоплення будьонівці спалили півсела, взяли в заручники 74 молодих хлопців-медвинців та розстріляли їх. Батька Петра Гриба Олексу дивом вдалося врятувати. Протягом наступного десятиліття репресії тривали. У результаті тих страшних подій населення Медвина скоротилося вдвічі. Але люди не втратили віру у краще і нині пишаються своїм героїчним минулим.

(Повну версію статті читайте в №1, 2016 журналу «Дорожня галузь України»)